У Кропивницькому районі, за п’ятнадцять кілометрів від обласного центру розкинулося невелике село Миколаївка. До нього горнеться хутір Надія, чию назву тепер вже потрібно брати в лапки, бо наразі цей об’єкт є філією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. 

 Сама ж Миколаївка, здавалося б, село як село: кілька десятків хатин, побудованих вздовж автомагістралі, невелика крамниця у центрі, сільська рада та будинок культури, який майже не експлуатується. Але щороку з настанням осені Миколаївка на кілька днів перетворюється на культурний осередок усієї Кіровоградської області. Ба більше – сюди приїздять діячі культури та мистецтва із найбільших українських міст! Що саме відбувається там у вересневі дні з’ясовували журналісти місцевих медіа. Більше на kropyvnytski.com.ua.

Вересневі дні у Кропивницькому багаті талантами

Традиційно на щорічний театральний фестиваль «Вересневі самоцвіти» до нашого міста приїздять театрали із усієї України. Трупи, що представляють найкращі українські театри, привозять сюди сценічні новинки, діляться досвідом, показують усе найкраще, що було напрацьовано за рік. Одним з найбільш масштабних організаторів зробили святкування 40-х, ювілейних «самоцвітів» 2010 року.

«З 25 вересня по 2 жовтня у Кіровограді відбулося 40-е ювілейне Всеукраїнське свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», яке, як зазначив міністр культури і туризму України М.Кулиняк, стало однією з найяскравіших знакових подій у культурно – мистецькому житті України. Цьогорічні «Вересневі самоцвіти» були присвячені золотому театральному сузір’ю України – 170-річчю від дня народження М.Кропивницького, 165-річчю І.Карпенка – Карого, 155-річчю М.Садовської – Барілотті та Г. Затиркевич – Карпинської». – мовиться у святковому репортажі академічного музично-драматичного театру.

З ще більшим розмахом святкували п’ятдесятий ювілей «Вересневих самоцвітів».

«Цього року фестивальне дійство розгорнулось на  шести локаціях — Кіровоградський  академічний   театр, Кіровоградський академічний обласний театр ляльок, хутір «Надія», театральна площа, обласна філармонія, Ковалівський парк», – повідомляє «Українська літературна газета».

Що й казати: у дні таких святкувань важко втриматися вдома. Тому жителі Кропивницького та області заздалегідь замовляють квитки на улюблені вистави та розвантажують вихідні, аби доєднатися до традиційного урочистого театрального дійства.

Як невеликий хутір перетворився на осередок культурного життя

Колись у місцевій хатинці проживав Іван Карпенко-Карий, один із засновників професійного українського театру. У своїй садибі актор часто приймав талановитих гостей: Миколу Садовського, Панаса Саксаганського, Марію Заньковецьку, Михайла Старицького та інших друзів-колег. В гостях у Карпенка-Карого театралам було зручно і затишно. Саме там були створені чернетки найвідоміших п’єс, які згодом прославили українську театральну сцену на весь світ.

Садиба Тобілевича, якій понад сто п’ятдесят років, збереглася до сучасного періоду у майже незмінному вигляді. З часом деякі господарські споруди ремонтувати стало вже не можливо, а от хата господаря та гостьовий будинок стоять на тих самих місцях. Тепер вони стали локаціями осіннього фестивалю «Вересневі самоцвіти». Як і колись, у наш час там лунають українські пісні, проходять репетиції вистав та декламують поезію. Щоправда, вже не так часто, як раніше. Тепер поціновувачів української творчості там можна побачити лише у дні великих святкувань. Але це не означає, що традиції корифеїв відходять у небуття. Молоді актори, музиканти та хористи з Кропивницького і області пам’ятають, що вони – нащадки славетних засновників першого професійного українського театру.

 До щорічних фестивалів готуються особливо ретельно: складання концертних програм, десятки годин репетицій, написання нових жартів та постановок, підготовка святкових костюмів.

«Самоцвіти» – це розрада, емоцій від якої вистачає на цілий рік. Для моєї родини це одне з улюблених свят. Ми з донькою багато років виступаємо в хорі. Нещодавно до нас приєдналась невістка з маленьким синочком, тепер маємо творчій сімейний квартет», – із захопленням розказує жителька Новоукраїнського району Надія Русланівна.

Її колектив щороку активно готується до фестивалю, а донька-школярка мріє вступити до місцевого ВНЗ на мистецький факультет, щоб згодом виступати на сцені драматичного театру.

Традиції фестивалю

У святкові дні у селі Миколаївка проходять численні майстер-класи з портретного живопису, художнього ліплення, розпису одягу та посуду, майстрування ляльок та прикрас. Невід’ємна складова фестивалю – ярмарок, де можна придбати українські сувеніри та скуштувати традиційні домашні страви.

Місцеві виробники сувенірної продукції та продавці смаколиків починають розгортати торговельні намети перед воротами музею-заповідника ще за кілька днів до початку фестивалю. Тож у гостей, які приїздять на святкування, очі «розбігаються» ще на підступах до самого парку-садиби. До прикладу, столяр-умілець з Кропивницького Олександр Пахучій пропонує увазі відвідувачів продукцію власного виробництва.

«Я привіз на виставку садові скульптури: колодязь, криничку, млинок та інші вироби. Зробив ці роботи своїми руками», – розповів майстер.

Свій товар чоловік розмістив просто неба, на зеленому газоні перед парковою зоною. Так зробили й інші підприємці: хтось розклав на прилавках власноруч вишиті рушники та сорочки, хтось – випічку, а дехто просто обабіч проїжджої частини розпалив багаття і встановив мангали. Словом – без яскравих вражень додому не повернеться жоден гість фестивалю.

Як «цвіли» самоцвіти в період війни

Події 2022 року, який став найтяжчим для українців, прогнозовано позначилися на усіх сферах життя. Але українські театрали та організатори фестивалю принципово не відмовилися від традиційних заходів.

«Ми пропрацювали всі безпекові моменти щодо укриттів неподалік театру, як діяти на випадок сирени. Також намагалися забезпечити комфортні умови для учасників фестивалю, щоб вони приїздили до нас і наступні роки», – розповіла очільниця обласного департаменту культури Уляна Соколенко.

Відомо, що у відкритті 52-го осіннього театрального фестивалю брали участь трупи з Маріуполя, Харкова, Чернігова та Києва.

Міський голова Кропивницького повідомив, що від святкування не відмовлялися принципово. Бо ніякі агресори не можуть відібрати в українців любов до волі, життя та мистецтва. Але про дати святкування та локації свідомо не інформували суспільство заздалегідь.

«Як війна руйнує кордони країни, так вона руйнує кордони і в головах у людей. Коли боятися вже нічого, то на нову ідею, нову пропозицію вже реагуєш не з переживанням, що щось не вийде, а “чому б ні?”», – золоті слова Євгена Бондара, актора, що приїхав до Кропивницького з Чернігова.

«Вересневі самоцвіти» – масштабний творчий фестиваль, завдяки якому наш Кропивницький має славу міста талановитих акторів та щедрих господарів.