Представники молодого покоління не знають про нього майже нічого, адже розквіт професійної кар’єри Михайла Олександровича Донця припав на 50-60-ті роки минулого століття. У той час кіровоградці пишалися земляцтвом з цим талановитим актором та режисером. Його чекали театральні шанувальники Гайворону, Новоукраїнщини, Олександрії, Новоархангельщини та Бобринця. Чи варто говорити, що на сцені професійного театру корифеїв у Кропивницькому Донець збирав справжні аншлаги? Але доля повязала актора не тільки з нашим краєм. Про свій талант він гучно заявив на Харківщині, Київщині, Сумщині, Дніпропетровщині та навіть за межами України. Більше на kropyvnytski.com.ua.
Яким був Михайло Донець
«Він мав стильний, красивий бас широкого діапазону і винятковий драматичний талант. Народний артист України, людина трагічної долі – Михайло Донець», – так охарактеризувала актора, режисера та співака Анна Барська у передачі «Співучі голоси України».
Сучасні кропивничани голос Донця можуть почути хіба що в старих радіозаписах. До музично-театрального середовища актор потрапив завдяки знайомству з Панасом Саксаганським та Миколою Садовим. Свого часу він був одним з провідних акторів київського театру. Там він навчився високому мистецтву перевтілення, а згодом – режисерському ремеслу. Музичний талант Михайла Олександровича унікальний тим, що співак відзначився не лише в оперному, а й в камерному виконанні.
Про те, яким був актор, знаходимо згадки в щоденниках його колег. Зокрема, Панас Саксаганський у характеристиці, що потрібна була Михайлові для подальшої кар’єри, зазначає таке: «Театр і сцену любить до самозречення, до останнього подиху». Важко уявити, як такий яскравий, впевнений у собі і відкритий на сцені актор в житті міг бути дуже скромним та невибагливим. Але Михайлові Донцю і це вдавалося.
Творчий шлях в Кіровограді
Хоч народився Донець у Полтавській області, акторській справі навчався в Київській, Сумській та Дніпропетровській, пожинати плоди своєї блискучої акторської репутації доля направила його саме до нашого міста. Гастролі в Рязані, Тюмені, Києві, Башкирії, Тулі та Північній Осетії – це далеко не «повна норма» місячних виступів.
«10 березня 1936 року у Москві у перший день декади українського мистецтва відбулася прем’єра «Запорожця за Дунаєм» за участю Михайла Донця та Марії Литвиненко-Вольгемут. Тоді співака удостоїли ордена Трудового Червоного Прапора», – повідомляє портал Гетьман.
Шалена працездатність та відданість роботі, як писав Саксаганський, до останнього подиху, врешті привели Донця на посаду головного режисера театру корифеїв. Її він обіймав з 1949 по 1965 рік. Театральна трупа Кіровограду вважала Михайла Олександровича віддзеркаленням найкращих традицій, які все життя збирав і намагався втілити Марко Лукич Кропивницький. Тут він себе зарекомендував не лише як актор і режисер, але й оперний співак, піаніст і диригент.
Один з останніх найяскравіших виходів на публіку – виступ на відкритті ХХ «Театральної весни» у Кіровограді в травні 1979 року. Урочисте дійство проходило в міському будинку культури ім. Жовтня. Талановитий актор не полишав своє робоче місце навіть в останні дні життя. А обірвалось воно 21 січня 1981 року в Олександрійському будинку культури.
Творча спадщина
Важко перерахувати усі праці, написані Донцем, а ще важче перелічити поставлені під його керівництвом вистави. Найяскравіші зразки роботи культурного діяча – «Маруся Богуславка» М. Старицького (1950, 1960, 1965), «Паливода ХVІІІ століття» та «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1955), «Вій» та «Тарас Бульба» (1951) за М. Гоголем, «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (1955), «Біла акація» І. Дунаєвського (1956). У багатьох власних виставах Михайло Олександрович грав як актор. Глядачам запам’ятався ролями Золотницького (п’єса за мотивами повісті «Хазяїн» Карпенка-Карого), Вересая («Соло на флейті»), батька («Вій» Гоголя та «Катерина» за Т. Шевченком).
Старожили кропивницької театральної еліти називають Донця чародієм нашої сцени. І це дійсно так, адже завдяки його таланту та харизмі надихалися не тільки представники старої акторської школи, а й сучасні молоді актори, які тільки починають творчій шлях у театральному закуліссі.