У багатій історії Кропивницького завжди були, є і напевно будуть люди, які заслуговують на особливий статус у справі становлення міста, його популяризації та розвитку. Один із найбільш очевидних шляхів визнання заслуг такої людини – звання почесного громадянина. З 1864 по 2021 роки таке звання було присвоєно 42 людям. Дуже різним, представникам різних сфер діяльності і навіть історичних епох, але об’єднаних нерозривним зв’язком з Кіровоградщиною.
Три епохи
Історично почесні громадяни Кропивницького чітко розділені на три різні періоди – дореволюційний, радянський та сучасний. Звання присвоювалося у межах трьох століть і трьома різними країнами. Це простежується й у назві міста – Єлисаветград, Кіровоград та Кропивницький. Назв, до речі, було ще дві (Зинов’євськ та Кірово), але в той смутний період міській владі було не до вручення регалій.
У результаті ми маємо двох почесних громадян Єлисаветграда, які жили у ХІХ столітті. Сім – радянського періоду, звання присвоювалося з 1967 по 1973 роки. А решта – володарі почесного знака в його сучасному вигляді. Починаючи з 1998 року почесних громадян міста ставало на одного-трьох більше майже щороку, винятком став лише 2015-й. При цьому не завжди знаком, грамотою та довічною пенсією нагороджували діяча, яке відзначилося перед містом «тут і зараз», не рідкісні випадки і посмертного нагородження.
Рекордсмен Дмитро Остен-Сакен
Першим почесним громадянином Єлисаветграда 7 квітня 1864 став Дмитро Остен-Сакен. Його заслуги перед містом визнали посмертно, через три роки після його поховання. Остен-Сакен – воєначальник, який народився 1792 року в селі Пріют Єлисаветградського повіту. Його життєвий шлях напрошується в бурхливий історичний роман – битви при Аустерліці, Бородіно, взяття Парижа, Кримська та Кавказька війни. Все це є у його послужному списку. Він 56 років прослужив у генеральському чині та 73 – в офіцерських. Помер на 92-му році життя, поставивши, як сказали б зараз, безліч рекордів щодо тривалості перебування на службі в армії, участі у різних військових кампаніях та кількості отриманих нагород.
Безпосередньо в Єлисаветграді Остен-Сакен відзначився під час Кримської війни з Туреччиною. У південно-східній частині сучасної України на цей період було оголошено військовий стан і фактично керував містом саме цей генерал. За що й отримав через кілька років від Міської думи звання «Почесний громадянин Єлисаветграда».
Почесний губернатор
Другим та останнім у дореволюційний період почесним громадянином Єлисаветграда у 1890-му році став Олександр Ерделі. Він відомий насамперед як губернатор Херсонської губернії, до складу якої на той момент входив і Єлисаветград. Також Ерделі активно розвивав так зване «південноросійське земство», тобто виборні органи місцевого самоврядування і був у тандемі з дружиною великим землевласником. Створення системи земської освіти та медицини також не обійшлося без участі цього чиновника. До речі, знаменита радянська арфістка Ксенія Ерделі – онука почесного громадянина Єлисаветграда Олександра Ерделі.
Тандем партійних активістів 1920-х
Як бачимо, традиція з почесними громадянами не надто прижилася, а незабаром про неї забули на довгі 77 років. Змінилася епоха, країна, пройшли дві світові війни та низка громадянських. І лише у вересні 1967 року рішенням міської ради тепер уже Кіровограду було прийнято звання Почесного жителя міста, радянського зразка.
Перші дві кандидатури на це звання депутати затвердили на засіданні 30 жовтня цього ж року. Якоюсь мірою вони надолужували втрачене, оскільки почесними громадянами стали Григорій Кочерещенко та Трифон Гуляницький. Обидва – партійні діячі, які особливо відзначилися ще у 20-ті роки XX століття. Гуляницький був організатором партизанських загонів у Єлисаветграді у період Першої світової та Громадянської війн. Кочерещенко – членом військово-революційного комітету та міського виконкому. Класичні борці за «власть совєтов». Перший помер у 1959 році, а другий – через два роки після нагородження на 90-му році життя.
Герої Криворізької наступальної операції
Через два роки Кіровоград знову отримав тандем почесних громадян. Цього разу – полководців, які відзначилися під час Великої Вітчизняної війни. Іван Конєв та Олексій Жадов. Другий добре знайомий і нинішнім кропивничанам за численними міськими топонімами на його честь. Обидва – командири під час Кіровоградської наступальної операції, і цим їхня причетність до міста, власне, обмежується.
1973 року ще троє учасників Кіровоградської наступальної операції стали почесними громадянами Кіровограда. Тренд був такий, мабуть. Іван Самчук – начальник штабу 32-го гвардійського стрілецького корпусу. Він, до речі, також почесний громадянин Первомайська у Миколаївській області, селища Борисівка у Білгородській та чеського міста Літомержиці. Головний маршал бронетанкових військ Павло Ротмістрів та генерал-полковник Олександр Родимцев. Усі троє не народилися у Кропивницькому і ніколи в цьому місті не жили, якщо виносити за дужки ту саму наступальну операцію часів ВВВ.
Перші діячі культури
На цьому запал депутатів Кіровограда вичерпався, почесних громадян міста не додалося протягом 25 років. Знову змінилася епоха, країна. Поки у 1998 році за ініціативи мера Кіровограда Василя Мухіна звання не було відновлено. Ескіз почесного знака розробив голова облвідділу Українського геральдичного товариства Віталій Кривенко. Знак відтепер створювався із чистого золота та діамантів, а на додачу до нього – довічна пенсія та грамота.
6 березня 1998 року звання Почесного громадянина посмертно отримав педагог-новатор і письменник Василь Сухомлинський, а також народний артист України Анатолій Кривохижа, який жив і понині, творець і керівник ансамблю народного танцю «Ятрань». На момент написання матеріалу йому 96 років і він, як і раніше, головний балетмейстер у Кіровоградській облфілармонії, не рахуючи інших посад.
Палітра стала яскравішою та різноманітнішою
Загалом починаючи з 1998 року традиція щороку присуджувати звання Почесного громадянина міста зміцнилася та прижилася. Серед нагороджених більше не було виключно партійних діячів та радянських воєначальників. З’явилися люди мистецтва, спортсмени, науковці, лікарі. Навіть представники духовенства – 2008 року знак вручили настоятелю Спасо-Преображенського собору Петру Сидора. При цьому і про учасників ВВВ депутати міськради не забувають, лише підходять до справи більш вибірково, з обов’язковою прив’язкою до міста.
Серед почесних громадян Кропивницького – нинішній голова Кіровоградської ОДА Андрій Райкович, який отримав його ще як гендиректор м’ясокомбінату «Ятрань». Лауреат Нобелівської премії з фізики Ігор Тамм. Олімпійські призери та представники великого бізнесу, що базується у Кропивницькому. І безліч представників інших сфер діяльності.
Найрезонанснішим рішенням депутатів стало датоване 2018-м роком присвоєння звання почесного громадянина Кропивницького Семену Сороці, зв’язковому УПА у роки Другої світової війни, людині з яскраво вираженою проукраїнською позицією. Саме на той момент пішли розмови про те, що Кіровоград по-справжньому стає Кропивницьким, на ментальному рівні.
Загалом дуже багато з перелічених і незгаданих Почесних громадян Кропивницького заслуговують на окремий матеріал. А з повним списком нагороджених можна ознайомитись на сайті міської ради.