Ім’я Генріха Нейгауза відоме на весь світ. Його гра на фортепіано зачаровувала і вважалася еталоном для сучасників та наступних поколінь. Більше на kropyvnytski.com.ua.
Сторінками біографії
Генріх Густавович Нейгауз з’явився на світ 12 квітня 1888 року у місті Єлисаветград (колишня назва Кропивницького). Його батьки були німцями. Генріха Нейгауза знали як талановитого піаніста. По закінченні консерваторії в Кельні він переїхав до Росії, а потім до Єлисаветграда У цьому невеликому та затишному місті, що тоді був центром повіту, Густав започаткував місцеву музичну школу. Дядьком Генріха з боку матері, Марцеліни Нейгауз, був відомий композитор та диригент Фелікс Блуменфельд. Родина Блуменфельдів походила мала австрійські та єврейські корені.
Спочатку Генріха навчав музичному мистецтву його батько. У 1904 році юнак вперше виступив в Дортмунді й цей дебют мав великий успіх. Тоді Генріху було лише 16 років й він тільки закінчив навчання у гімназії. Невдовзі він вирушив у великий тур з концертами по Німеччині, Австрії та Італії. Тоді Генріх вважав себе віртуозним піаністом. У програмі туру він разом із піаністом Ельманом виконував програму, що складалася із творів Шопена. У Відні молодому музиканту пощастило познайомитися з композитором Леопольдом Гоноровським, якого знали, як перфекціоніста у музиці. Спілкуючись з відомим композитором, Нейгауз зрозумів, що над музичним талантом (що є природнім даром) потрібно невтомно працювати.
Свою музичну освіту Генріх Нейгауз продовжив в студії Годоровського у Берліні, потім вивчав теоретичні основи музичної композиції у професора П. Ф. Юона (що у свій час був учнем Танєєва). Згодом юнак став студентом академії музики у Відні, де навчався в школі вищої майстерності. Цей навчальний заклад Генріх Нейгауз закінчив на відмінно.
Повернувшись до рідної землі Нейгауз склав екстерном іспити у консерваторії в Петрограді й з 1916 року почав викладацьку діяльність у Тбілісі. Згодом приїхав у Єлисаветград та працював у місцевому відділі освіти. Генріх Нейгауз та польський композитор Кароль Шимановський (а вони були троюрідними братами) разом засновують камерне товариство у Єлисаветграді, читають лекції та займаються популяризацією найкращих творів музичного мистецтва.
У 1920 році Генріх Нейгауз став професором Київської консерваторії, а через два роки музикант розпочинає свою творчу діяльність у Москві.
Блискучий талант викладача та виконавця
Творчість талановитого музиканта передусім пов’язана з фортепіанним мистецтвом. Саме його традиції продовжував та розвивав Г. Нейгауз у своїй піаністичній школі. Учнями цієї школи біли відомі на весь світ музиканти, серед яких С. Ріхтер, Е. Гілельс, Я. Зак, Т. Туман, Т. Гутман та багато інших
Світ довго пам’ятатиме Нейгауза-виконавця. Його блискучі виступи займають гідне місце у скарбниці музичного мистецтва. На своїх численних концертах він виконував майже всі фортепіанні п’єси, починаючи від Баха і до композиторів XX століття. Він товаришував з багатьма композиторами й першим виконував їх твори.
Сучасники пам’ятають Генріха Нейгауза, як надзвичайно ерудовану та привабливу особистість. Завдяки цим якостям Г. Нейгауз дуже легко знаходив спільну мову з аудиторією будь-якого віку й завжди був в центрі уваги. Учнівські класи та аудиторії, так само як і концертні зали, завжди були переповненими, якщо виступав Нейгауз.
Свій багатий досвід як виконавця та теоретика музичного мистецтва Генріх Нейгауз викладав у статтях та нарисах. Критики їх знаходили блискучими. Йому також належить книга «Про мистецтво фортепіанної гри», яка відразу стала популярною.
Генріха Нейгауза не стало 10 жовтня 1964 року.
Рідне місто пам’ятає свого талановитого земляка. Одна з вулиць Кропивницького названа іменем Генріха Нейгауза. У 1981 році був відкритий Музей відомого піаніста.