Амшей Нюренберг – представник золотої плеяди художників із Кропивницького. Точніше – з Єлисаветграда, бо саме таку історичну назву має наше місто. Мистецтвознавці усього світу впізнають твори Нюренберга, але в рідному місті про нього чомусь згадують не часто. Час від часу його роботи можна побачити на виставках в обласному художньому музеї. Зокрема, на виставці, що була відкрита 17 травня 2012 року експонувалися понад п’ятдесят робіт художника. Чим відомий єлисаветградець-єврей, та завдяки чому його ім’я закарбоване в історії нашого міста розповімо нижче. Більше на kropyvnytski.com.ua.

Молоді роки і перші «проби пензля»

У 1905 році, коли Амшею виповнилося 18, він якраз закінчив місцеву мистецьку школу. Той факт, що з дитячих років учителем малювання у Амшея був учень Іллі Рєпіна, Феодосій Козачинський, свідчить про формування високого смаку в образотворчому мистецтві вже з ранніх років. Тому відразу після закінчення школи у Єлисаветграді майбутній митець без проблем склав вступний іспит до Одеського художнього училища. Там під керівництвом Кіріака Костанди амшей написав перші картини. Але на той час хлопець ще не бачив себе художником, готовим до самостійного творчого шляху.

Подальші кілька років життя митця були пов’язані з кореспондентською діяльністю. Навички спілкування та художньої подачі інформації (у тому числі – за допомогою пензля) молодий Нюренберг відточував у Парижі. З 1913 по 1915 Амшей мешкав у Єлисаветграді, але згодом переїхав до Одеси, де 1918 року організував «Товариство незалежних художників». Художні роботи того періоду швидко дістали схвалення європейських колег, тож Нюренберг ще раз переконався: він повинен займатися викладацькою діяльністю і продовжувати «творити» самостійні шедеври.

Післяреволюційний період життя та «єлисаветградська» творчість

Мотивований схваленням колег та надихнутий новими реаліями подружнього життя (1915 року Нюренберг зробив пропозицію балерині Поліні Мамічевій), художник відкриває «Вільну майстерню» і «Дитячу академію». Там разом з колегами прививає одеським дітлахам любов до мистецтва, а 1919 року повертається до Єлисаветграда. Тут Амшей Маркович реалізує свій талант на літературній ниві. Працюючи головним редактором газети «Червоне село» він майстерно підсвічує побутові сторони життя звичайних людей. Через кілька років разом з дружиною митець буде брати участь у благородному проєкті реставрації історичних та культурних пам’яток. А ще згодом «увіллється» до «Нового товариства живописців». Картини Нюренберга, написані в період з 1926 по 1943 (до повернення з евакуації в Узбекистані) стали найбільш популярними.

Творчі напрацювання митця

Серед художніх творів «золотого» фонду Нюренберга – серія робіт, присвячених друзям та колегам митця. Деякі з них були представлені на виставці в обласному музеї Кропивницького. «На виставці експонується понад п’ятдесяти робіт художника, фото та документальний матеріал. Ціла серія графічних робіт присвячена В. Маяковському (В. Маяковський за роботою в вікнах «Роста»), В.І. Леніну («Ленін на могилі К. Маркса», «Ленін в Швейцарських горах»), Великій Вітчизняній війні («Відступ», «Евакуація», «Ленінград у 1943 році», «Фашисти в музеї»). Експонуються також портрети («Портрет інженера Мурадова», «Портрет Гусєва», «Портрет молодого художника»), пейзажі («Осінній день», «У квітучому саду», «Пейзаж з яхтами»), натюрморти («Натюрморт з квітами і фруктами», «Натюрморт з грибами і помідорами»)», – повідомляє «Антиквар».

Про Амшея Марковича Нюренберга важко не згадати, коли заходить мова про видатних євреїв, які прославили наш Єлисаветград. Творчий шлях цього майстра живопису – яскраве підтвердження тому, що звичайний хлопець із не дуже заможної багатодітної родини здатен прославити власне ім’я завдяки одному лише таланту.