Щодня на вулицях Кропивницького все частіше зустрічаються люди в українських національних костюмах або з їхніми елементами. Дедалі частіше звучать українські народні пісні. Мова не лише про типові вишиванки та «Червону калину», а поворотною точку активної українізації міста стало аж ніяк не вторгнення росії. Цей процес, повідомляє сайт kropyvnytski, розпочався значно раніше, а одним із його первинних каталізаторів стала активна робота етнопроекту «Баба Єлька».
Гіперактивні волонтери
«Баба Єлька» – це місток між минулим та сьогоденням, витончене перенесення традицій, культури та моди минулих століть нашого краю на сучасні реалії.
Влітку 2022 року проект відзначив чотириріччя та підбив проміжні підсумки своєї діяльності. Масштаби вражають: колектив «Баби Єльки» відвідав 91 село, здійснив 82 експедиції, зібрав 790 пісень, випустив книгу рецептів «Смачна Кропивниччина», відкрив однойменну етнолабораторію, запустив сайт YELKA, багато разів організовував танці з «Бабою Елькою». І це далеко не повний перелік. Вкрай рідко афіша культурних подій Кропивницького обходиться без якогось заходу від цих активістів. Причому гіперактиність проекту вражає ще більше, якщо враховувати, що роблять це лише 10 людей, включаючи технічний персонал і водія. І на добровільних засадах, тобто без зарплати та стабільного фінансування.
Самі учасники етнопроекту кажуть, що чотири роки добровільно та безкоштовно навчалися любити свій край, роблячи це «в полях», впізнаючи його нові грані. «Бабоєльківці» почали боротися з «шароварщиною» та шаблонами про малоросію задовго до того, як це стало мейнстримом. Вони наочно показують Кіровоградщині, яким насправді був регіон у позаминулому сторіччі, створюючи чи відновлюючи конкретні культурні продукти.
У колекції «Баби Єльки» за чотири роки активних досліджень зібралися тисячі цінних об’єктів культурної спадщини регіону. Пісні, музика, рецепти, танці. Все це ретельно архівується на декількох інтернет-майданчиках, включаючи сайт проекту, ютуб-канал і Facebook. Серед матеріальних об’єктів спадщини – традиційний одяг, предмети побуту, рушники та, звичайно, вишиті сорочки. Багатогранності та невгамовності маленького колективу вражаються всі, хто знайомий з роботою «Баби Єльки». До того ж волонтери продовжують розширювати горизонти – до 4-річчя відкрили на Facebook сторінку «Баба Єлька. Мода».
У кожного є своя баба Єлька
Оригінальну назву етнопроекту «подарувала» цілком конкретна бабуся – баба Єлька із села Розсохуватка (Маловисківський район Кіровоградської області). Старожили проекту неодноразово розповідали про цю унікальну жінку, у тому числі на своєму сайті. Вона знала сотні народних пісень, лікувала односельців травами, пережила Голодомор та виростила десятьох дітей. Попри всі негаразди щодня вона ранок починала з пісні і піснею проводила захід сонця.
Засновники проекту – три ентузіастки з уже згадуваного Маловисківського району. Етно-виконавиця Світлана Буланова, піарниця Вікторія Семененко та редактор обласної «Нової газети» Інна Тільнова. До речі, саме завдяки підтримці видання «Баба Єлька» настільки на слуху у Кропивницькому, синергія у цьому випадку простежується очевидна.
Спочатку три ентузіастки наголошували на народні пісні. Кожна з них мала свою «бабу Ельку», це їх і згуртувало. Але згодом проект значно розширив обрій діяльності.
Наочні приклади проектів «Баби Єльки»
Наприклад, “Баба Єлька” випустила календар до 2022 року. Настінний календар складається з 12 фотографій, зроблених під час експедицій глибинками Кіровоградщини. «На кожній із фотографій – чесно зафіксовано мить, без прикрас та декорацій. Такою є наша Кіровоградщина: глибока, харизматична, справжня», – зазначали учасники проекту під час презентації.
Ще один наочний приклад – влітку 2022 року волонтери почали шити репліки одягу, який носили на Кіровоградщині століття тому. Прообразами стали речі із численних експедицій колективу. Ідейна складова – зовсім не бізнес, а боротьба за українську ідентичність, яку систематично знищували за радянських часів, включаючи українську моду.
На прикладах своєї колекції одягу (понад тисячу екземплярів!) бабоєльківці доводять, що до приходу радянської влади люди на Кіровоградщині добре одягалися, були заможними та носили дорогі прикраси. Традиційний на сьогодні образ українця у червоних шароварах створила радянська література. Насправді не було ні шароварів, ні пластикових віночків, в які зараз масово вбирають українок. Образи з радянських мультфільмів докорінно відрізняються від того, що насправді носили наші предки. Доводити цю тезу своєю роботою «Баба Єлька» буде наполегливо та активно, інакше цей колектив не працює.