Якби в нашому місті у позаминулому столітті було щось на кшталт власного списку Форбс, то навряд чи хтось зміг би конкурувати з Олександром Семеновичем Ерделі. Цей представник давнього дворянського роду мав угорське коріння, проте для Єлисаветграда зробив не менше, ніж місцеві патріоти. Приклад особистого внеску Ерделі в розвиток міста – чудове свідчення того, як можна вдало поєднувати політичну, просвітницьку та господарську діяльність. Більше на kropyvnytski.com.ua.
Власник маєтків від Єлисаветграда до Катеринослава
«Предки Ерделі стали великими землевласниками і громадськими діячами, заснували кілька сіл в Маловисківському районі сучасної Кіровоградської області, в тому числі Ерделівка, Миролюбівка та ін. Олександр Ерделі по закінченню земського реального училища в Єлисаветграді почав працювати в земстві, а з 1874 року його обрали херсонським губернатором», – таку інформацію знаходимо на «Єлисаветград.ua».
Маєтки родини Ерделі розкинулися від Єлисаветграда аж до Катеринослава (нинішній Дніпро).
1850 році Олександр Семенович одружився з донькою місцевого підприємця, який мав у своєму розпорядженні великі земельні угіддя на Херсонщині та Єлисаветградщині. Шлюб з Анною Вікторівною Лутковською приніс молодому Ерделі додаткові 3700 десятин для господарювання. До шлюбу Олександр Семенович мав у своєму розпорядженні неподалік Херсону 1600 десятин. За часів його господарювання на цих землях будувалися млини, кузні, шинки, громадські лазні та навіть цілі хутори. Після вимушеної відставки Олександра Семеновича повне управління господарством перейшло до його синів – Олександра, Віктора, Володимира та Миколая. Відомо, що останній залишив вотчинні володіння та переїхав до Петербурга.
На фоні домівок місцевих заможних жителів двори цієї сім’ї виглядали багатшими та устаткованішими. З 1867 року Олександр Ерделі був головою Херсонської губернської земської управи, до відомства якої входили і землі Єлисаветградщини. Паралельно він обіймав посаду єлисаветградського земського судді, а в 1873 році дослужився до чину колезького асесора. Посадовець такого рівня мав великий вплив в керуючому апараті губернії, тому до нього з клопотаннями часто приходили мешканці Єлисаветграду. До прохань містян Ерделі завжди ставився прихильно, чим заслужив велику пошану.
«Я люблю Єлисаветград» або внесок Ерделі в розвиток нашого міста
За сприяння Олександра Семеновича в Єлисаветграді було відкрито нічний притулок на 150 осіб. Великий внесок політик зробив у розвиток освіти: 1879 року відкрили чоловічу гімназію, де могли навчатися містяни усіх соціальних прошарків. 17 травня 1893 року у місті відбулося урочисте відкриття водогону. Ця подія назавжди змінила життя містян, які до цього носили воду до своїх осель з Інгулу або користувалися не регулярною доставкою води сумнівної якості.
Під час урочистої промови з нагоди відкриття водогону очільник міста О. Пашутін сказав такі слова:
«…Необхідна сума на влаштування водогону була виділена херсонським земським банком. Як у питанні гарантій, так і відносно позики вимагався дозвіл уряду; в обох випадках міське управління зустріло найпалкішу підтримку… в особі колишнього губернатора Олександра Семеновича Ерделі».
Сам Ерделі в листі до міської мерії написав так: «Я люблю Єлисаветград, і тому, як тільки заговорили про водогін, я всією душею бажав його появи, оскільки розумів наскільки він потрібний місту». За великий внесок в розвиток інфраструктури та освіти у Херсонській губернії два великих міста – Херсон та Єлисаветград – одночасно вирішили надати Олександру Ерделі статус почесного громадянина. Серед інших вагомих досягнень – ордени Св. Станіслава 1-го ступеня, Св. Анни 1-го ступеня, Св. Володимира 2-го ступеня.
Після відставки за станом здоров’я Олександр Семенович переїхав жити до власного маєтку, що знаходився в Єлисаветградському повіті. Результати його трудової діяльності – не єдине, чим завдячує наше місто роду Ерделі. У мистецьких музичних колах Єлисаветград був неодноразово прославлений талановитою арфісткою Ксенією Олександрівною Ерделі. Після смерті Олександра Семеновича велика частина його статків перейшла у розпорядження міської адміністрації, що теж стало вагомим внеском у розквіт нашого міста.