У 20 столітті наше місто вважалося наполовину єврейським, про що свідчить багато записів у щоденниках місцевих етнографів. З другої половини минулого століття не тільки історики, але і медики, педагоги та бізнесмени кіровоградщини почали визнавати величезний вплив єврейської культури в нашому регіоні. Були часи, коли більшовицька та комуністична влада переслідувала представників нацменшин на території Української РСР, а відтак глибинне вивчення та афішування культури, побуту, традицій та наукових досягнень представників єврейського народу було неможливим. 21 століття – період, коли вітчизняні дослідники із цікавістю вивчають залишену нам єврейською громадою культурну спадщину. Сьогодні, повідомляє kropyvnytski.com, ми маємо змогу довідатись про те, як жила і чим займалась єврейська громада в Єлисаветграді, та який вплив це має на життя сучасних жителів Кропивницького.
Звідки з’явилися євреї в нашій місцевості
Деякі факти про появу перших євреїв в нашому регіоні лежать на перетині площин офіційної історичної науки та народних переказів. Зокрема, відомо, що перші «хвилі» емігрантів сюди прибули ще за часів Хозарського ханства. В період з 700 по 1016 рік тут існували нечисленні поселення євреїв, які з часом «розросталися» та асимілювалися з місцевими мешканцями. За деякими даними місто Єлисаветград, засноване в 1754 році, розкинулось саме на територіях, які колись займали єврейські переселенці. Про те, що до того часу тут дійсно проживали представники цієї національності свідчить окремий документ – офіційне рішення князя Григорія Потьомкіна про створення окремого військового ескадрону виключно з числа місцевих євреїв. Нове угруповання в документах 1787 року підписали як Ізраїльський кінний ескадрон, щоправда, про войовничість набраних туди вояк нічого крім назви не свідчило. Місцеві євреї виявились більш здібними до торгової справи і надавали перевагу заняттями ремеслом, а не воєнним походам.
Відомо, що на середину 19 століття у місті мешкало близько 2500 євреїв, що складало більше третини від загальної кількості населення. Ще через пів століття половину населення Єлисаветграда складали представники єврейської національності.
Музей, відомий на всю Україну
Більшість сучасних містян поспіхом проходять однією з центральних вулиць, де розташувалась велична споруда у мавританському стилі, і навіть не здогадуються про те, як багато цікавого можуть розказати заховані за старими стінами музейні експозиції. Саме в Єлисаветграді був відкритий перший в Україні музей єврейської спадщини. Не випадково, що організували його саме в синагозі, яка стала культурним осередком єврейської громади.
Відвідавши музей та уважно вивчивши усі стенди стає зрозуміло, що представники єврейства в нашому регіоні не просто змогли асимілюватись та пристосуватись до місцевих реалій життя. Більше того – вони принесли сюди свою культурну самобутність, розгорнули масштабну наукову та соціальну діяльність, впевнено вписали свої імена в багатьох сферах життя. Йдучи ще далі в дослідженні життя єврейської громади дізнаємося, що саме євреї були в числі перших меценатів і бізнесменів єлисаветградщини. Розвиток у сфері медицини, промисловості, торгівлі, педагогіки, образотворчого та театрального мистецтва, благодійності багато в чому завдячує видатним представникам общини: Ю.Мейтусу, А.Нюренбергу, Бродському, Вайсенбергу.
Стенди музею охоплюють історію від 1000-х років до наших днів. Особливо вражають експозиції, що розповідають про період єврейських погромів у місті (1881, 1905, 1907, 1919 роки) та експозиції, присвячені періоду фашистського геноциду на теренах Центральної України. Під час Вітчизняної війни було фізично знищено майже 23000 представників міської єврейської общини, яка згодом прийшла до майже повного занепаду. Проте, говорити про її остаточну загибель, на щастя, не доводиться. Останніми десятиліттями община поступово відроджується, завдяки чому сучасні дослідники мають змогу спілкуватися з її представниками та доносити нам нові захоплюючі факти із її життя. Але трагічні сторінки історії євреїв Кіровоградщини неможливо забути: докладніше про них можна прочитати у праці Василя Даценка «За те, що євреї», яка побачила світ нещодавно. Цінність наукової праці пояснюється тим, що автор сам був очевидцем трагічних подій і зміг описати численні подробиці, які до сьогодення були невідомі.
Як євреї наш Єлисаветград на весь світ прославляли
Чимало вихідців з місцевої єврейської общини в минулому столітті були вимушені емігрувати до західних країн, аби уникнути жорстоких розправ з боку радянської влади. Зокрема, не можемо не згадати Президента всесвітньої спілки сіоністів Володимира Темкіна, який офіційно був равіном в Єлисаветграді до 1917 року. Наступного року його обрали до президіуму Єврейської національної ради України. 1920 року Темкін вимушено виїхав до Німеччини, а згодом, аби уникнути переслідувань, оселився у Франції.
Відомий у світі музичного мистецтва українець із єврейським корінням – Юлій Мейтус. Завдяки його праці світ побачив численні опери по мотивам відомих українських письменників, зокрема – Тараса Шевченка, Івана Франка та інших. Знаменитий лікар та антрополог Самуїл Вайсенберг, що народився у Єлисаветграді, зробив вагомий внесок в антропологічні дослідження народностей, розселених по південній частині України. Самуїл Абрамович відомий не тільки своїми науковими дослідженнями; він був чудовим медиком, що безкоштовно надавав допомогу багатьом єлисаветградцям у скрутні часи. За видатні заслуги в медицині та антропології чоловік був нагороджений золотою медаллю Московського наукового природничого товариства. За його висновками, євреї, що населяли українські території, не є представниками однієї «чистої» раси, а відтак – заслуговують бути нащадками культурно-побутової спадщини одразу кількох народностей.
Ще один видатний єврей-єлисаветградець – Іона Бутовецький. Хлопець відомий веденням щоденника з трагічними описами жахіть періоду нацистської окупації. Його єдина не наукова праця, написана домашньою розмовною мовою дуже схожа на щоденник Анни Франк. Можливо, ми могли би дізнатися більше подробиць про те, як протікали дні євреїв під час Другої світової війни в Єлисаветграді, але Іона трагічно загинув при спробі перетину фронту.
Дон Амінадо – під таким псевдонімом західне товариство знає єврея із Єлисаветграда, що в нашій місцині жив під іменем Амінодав Шполянський. Переховуючись від гонінь, чоловік емігрував до Франції, де зробив кар’єру відомого куплетиста-сатирика.
Що ж до тих, хто залишився у самому місті, то саме ці євреї стали головними спонсорами у будівництві багатьох архітектурних та промислових об’єктів. За кошт міських меценатів у місті була побудована перша трамвайна лінія, перші аптеки і магазини.
Єврейські общини в сучасному Кропивницькому
У розпорядження общини приміщення синагоги повернулось у 1991 році. До того там проводили світські зібрання, концерти, ставили опери. Та тепер там панує строгий порядок і вирішуються питання, що стосуються виключно єврейської спільноти.
Про меценатство, наукову та соціальну діяльність представників єврейської общини у минулому столітті ми чуємо від музейників, краєзнавців та антропологів. Проте, що нам відомо про життя єврейських общин сьогодення? Дослідженням історії проживання своїх предків на території Кіровоградщини займається Ема Ісаківна Спектор, яка з 1996 року є керівником релігійної організації прогресивного іудаїзму «Атиква». Крім «прогресивних юдаїстів» сьогодні у синагозі співіснують ще й громади ортодоксальних та світських їудеїв. Цікаво те, що представники цих, здавалося б, не зовсім схожих між собою організацій, досить мирно вживаються в одному приміщенні хоральної синагоги та по черзі проводять зібрання.
Як зауважує Ема Ісааківна, іудейська синагога – це не зовсім те ж саме, що православна церква у християн. Приміщення споруди використовується не тільки для релігійних зібрань. Тут вирішуються і соціально-побутові питання, влаштовуються святкування єврейських національних свят, вшановуються інші традиції. Крім того, на базі синагоги відбуваються тематичні заняття з дітьми, які спрямовані на ознайомлення молодшого покоління з єврейськими традиціями. На думку представників громади, такі неформальні освітні заняття допомагають дітям усвідомлювати свою національну приналежність.
Сьогодні, як і колись, активісти велику увагу приділяють освіті наймолодших представників своїх громад. До виховання і навчання дітей євреї завжди ставились з великою повагою та відповідальністю. Так склалося історично і, можливо, саме цей фактор дозволив їм в період економічного становлення міста тримати у своїх руках велику відповідальність.
Особливу увагу варто зосередити на соціальній програмі «Теплий дім», що і донині діє у єврейських громадах Кропивницького. Суть програми полягає у тому, що одна господиня раз на тиждень готує вечерю і запрошує до себе кілька літніх людей з общини, які мешкають в найближчому мікрорайоні. Такі осередки спілкування згуртовують представників общини та сприяють новим знайомствам і зміцненню дружби. За цю теплу і гостинну традицію, що є прикладом для нашого суспільства, хочеться подякувати окремо.